Кожна незалежна нація має право на своїх героїв,

незважаючи на те, що вони не завжди позитивно

сприймаються представниками інших націй

“Степан Бандера – незламний борець за незалежність України”

15 січня 2015 р. у приміщенні Гусятинського коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя відбулася науково-практична конференція з нагоди вшанування пам’яті українського політичного діяча, ідеолога і теоретика українського націоналістичного руху ХХ століття Степана Андрійовича Бандери на тему “Степан Бандера – незламний борець за незалежність України”. У її роботі взяли участь викладачі й студенти коледжу, а також голова райдержадміністрації, його заступники, керівники та працівники державних установ м. Гусятин.

Перед присутніми виступив голова райдержадміністрації Ігор Йосипович Аніловський, який зосередив увагу присутніх на історичному значення постаті Степана Бандери для сучасності. Він, зокрема, зазначив: “Степан Бандера – людина, яка формувала наше розуміння, що таке українська державність, українська держава і взагалі український характер. Це особливо дається зрозуміти, коли справа доходить до реальної боротьби за незалежність і свободу. Будучи найвизначнішим провідником ОУН, він своїм життєвим шляхом і подвижницькою діяльністю показав, що означає бути гідним сином України”.

Викладач ГК ТНТУ, к. і. н. Білянський О. В., оперуючи презентаційними матеріалами ознайомив присутніх із життєвим шляхом Степана Андрійовича Бандери та його роллю у національно-визвольній боротьбі українського народу 1940–1950-х років. Доповідач, презентаційно аналізуючи історію життя Степана Бандери, явище “бандерофобії” та особливості вшанування пам’яті героя, закликав особливу увагу звернути на такі аспекти:

“Свідомість майбутнього провідника ОУН почала формуватися ще у дитинстві. Малий Степан ріс в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Його сім’ю можна вважати “духовною інтелігенцією” свого часу (батько – священик, мати – дочка священика, родина мала власну бібліотеку). У роки Першої світової війни через село Степана Старий Угринів чотири рази проходили фронти. Упродовж 1917 р. він “спостерігав” прояви національно-революційних зрушень в Україні та революції в Росії. У 1918–1919 роках Степан Бандера став свідком початку відродження і відбудови Української держави (його тато був депутатом до парламенту ЗУНР в Станіславі) та Акту злуки ЗУНР і УНР”.

“У підлітковому віці Степан Бандера втратив матір. З 1919 р. по 1927 р. навчався у гімназії м. Стрий (закінчив з відзнакою). Під час навчання брав активну участь у спортивно-юнацьких гуртках (“Пласт”, “Сокіл”) та культурно-освітніх товариствах (“Просвіта”). Займався спортом, не палив і не вживав алкоголю”.

“У 1929 р., під час навчання у Політехнічній школі у Львові (1928–1933 рр.), вступає в ОУН. Вже через чотири роки (1933 р.) Степана Бандеру обирають Крайовим провідником Організації. З цього часу ОУН починає каральні операції проти відомих державних діячів. У 1936–1939 рр. після вбивства трьох польських політиків (зокрема, міністра внутрішніх справ Польщі) Степана Андрійовича було арештовано”.

“30 червня 1941 р. у Львові Степан Бандера та його соратники (Я. Стецько, Р. Шухевич та ін.) проголосили Акт про відновлення Української державності (німці арештували усіх учасників цієї події)”.

“Після звільнення у 1945 р. з німецького концтабору Степан Бандера продовжив керувати проводом ОУН із закордону (Німеччина). Маючи намір сховатися від КГБ сім’я Бандерів шість разів міняла місце свого проживання в Німеччині та паспорти (Степан Бандера – Штефан Попель). 15 жовтня 1959 р. провідника ОУН смертельно поранив агент КДБ Б. Сташинський”.

“Комсомольская правда” від 6 грудня 2005 р. Голова КДБ СРСР В. Крючков: “убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов”.

“Мета “бандерофобської політики, бандерофобії” – протиставлення західних і східних регіонів Української держави, залякування російського та російськомовного населення сходу і півдня України якоюсь жахливою, жорстокою, невідомою, а тому ще страшнішою силою… Бандерівець – це модель найгірших рис українця, через своє українство, через максимально різкий і непоступливий прояв, маніфестацію свого українства у формах, що принципово за своїм характером зіставні з формами демонстрації “російськости” росіянином як представником державного народу… Бандерівський рух був об’єктивно спрямований проти Росії як держави і політичного режиму, був ефективним, послідовним і непримиренним, від якого не можна було відкупитися черговим протекторатом чи домініоном, “союзом” чи “стратегічним партнерством”… Образ “бандєровца” в російській свідомості майже повністю збігається з образом галичанина. Західні українці виявилися твердішим і непоступливішим людським матеріалом, ніж їхні східні брати”.

“Вшанування пам’яті Степана Бандери:

- молодіжні громадські та ін. організації названо в честь С. Бандери;

- неформальна назва Львова – “Бандерштадт”;

- на Волині проводять музичний фестиваль “Бандерштат”;

- 1 січня 2009 р. Укрпошта випустила поштову марку до 100-річчя від дня народження С. Бандери;

- 2009 та 2014 роки на Тернопільщині проголошені “Роком Степана Бандери”;

- з 2007 р. прихильники партії “Свобода” відзначають річницю з дня народження С. Бандери, влаштовуючи 1 січня у центрі Києва смолоскипну ходу;

- Львівська обласна рада у 2012 р. стала ініціатором заснування премії імені Героя України Степана Бандери;

- численні пам’ятники та погруддя С. Бандери;

- музеї імені С. Бандери (Дубляни, Воля-Задеревацька, Старий Угринів, Ягільниця, Лондон, Стрий);

- проспект С. Бандери у Тернополі;

- вулиці С. Бандери у Львові, Луцьку, Дубровиці, Рівному, Коломиї, Івано-Франківську, Червонограді, Дрогобичі, Стрию, Долині, Калуші, Ковелі, Володимирі-Волинському, Городенці, Ізяслав, Скольому та в інших населених пунктах України;

- на початку незалежності у столиці Чечні була вулиця С. Бандери”.

“У 2004 р. тодішній президент України Віктор Ющенко присвоїв Степану Бандері звання Героя України, яке згодом, у 2010 р., було відмінене Донецьким окружним адміністративним судом”.

“Доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк “Єдина стратегічна і основна його позиція була спрямована на боротьбу за здобуття української незалежності. Навіть коли було знищено підпілля України, Бандера все ж залишався знаковою постаттю і обличчям української держави, внаслідок чого його ліквідували ... Бандера виконав місію національного прапора і символом прапора залишається досі. Для таких знакових постатей як Бандера логічно було б зробити Парк Слави національних героїв, з пам’ятниками і меморіалами””.

“Степан Бандера та його соратники стали яскравим прикладом для наслідування майбутніми поколіннями, зокрема вже й незалежної України. Вічна пам’ять героям Небесної сотні та всім тим, хто поклав своє життя захищаючи нашу державу від агресії російсько-терористичних формувань на Сході України”.

Завершенням заходу став перегляд документального фільму “Степан Бандера. Великі українці”, під час якого учасники конференції отримали досить ґрунтовну інформацію (дані архівів, епістолярні замітки, спогади сучасників тих подій) про національно-визвольну діяльність Степана Андрійовича Бандери упродовж 1933–1953 років.

СЛАВА УКРАЇНІ

ГЕРОЯМ СЛАВА

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд!

В. Симоненко

Інформація про конференцію на офіційному сайті Гусятинського коледжу ТНТУ імені Івана Пулюя: http://www.guscollege.com/index.php?option=com_content&task=view&id=434&Itemid=30