Два роки тому Петро Порошенко був обраний президентом України / Дзеркало тижня
Результати дворічної діяльності Президента Петра Порошенка складно назвати вражаючими. Певні досягнення є, але в багатьох напрямках, ще й кіт не валявся. Що вдалося зробити Порошенку, а що – ні, розбиралися журналісти сайту "24".
Два роки президентства, на перший погляд, не так вже й багато. Це близько 40% від п’ятирічної президентської каденції. Втім, цього достатньо, щоб розпочати обіцяні реформи, закласти фундамент. Якщо рік тому ще важко було говорити про якісь конкретні результати, то через два – українці очікували позитивних зсувів, зокрема, в соціально-економічній сфері. Однак особливих зрушень у цьому напрямку немає. Рівень життя багатьох українських громадян в кращому випадку залишається незмінним. Але більшість живе, ледве зводячи кінці з кінцями.
На думку експертів, зокрема, Євгена Магди, соціально-економічна сфера – це прерогатива не президента, а уряду. Однак склад уряду залежить і від президента. На основі президентської фракції БПП і "Народного фронту" формувалися коаліція й уряд. Саме Петро Порошенко як президент вносить на розгляд парламенту кандидатуру прем’єр-міністра. Тому він також несе відповідальність за діяльність уряду.
У Петра Порошенка достатньо важелів впливу на парламент і уряд. Хоча, за словами, політолога Тараса Чорновола, проблема в тому, що Верховна Рада часто не голосує за подані главою держави законопроекти, а у фракції БПП багато депутатів-мажоритарників недбало ставиться до своїх обов’язків, є причини вважати інакше. Процес голосування за призначення генпрокурором Юрія Луценка – яскравий приклад того, як президент, якщо йому потрібно, може вмить знайти потрібну кількість голосів.
Так званий офшорний скандал, під час якого з’ясувалося, що президент і близькі до нього чиновники не сплачують податки до держбюджету, викликав обурення. У той час, коли для звичайних українців ввели додатковий військовий збір, пенсії оподаткували, чиновники високого рангу спокійно збагачуються завдяки офшорним компаніям. Тим більше, що в президентській програмі "Жити по-новому", як то кажуть, чорним по білому написано: всі офшори – перекрити.
Це не єдиний пункт президенткої програми, яку Порошенко не тільки не виконав, а сам сприяє подальшій політичній корупції. Попри це певні результати все ж є. Отже, про успіхи і провали роботи Петра Порошенка.
Досягнення
Експерти в один голос, в першу чергу, називають два досягнення.
Призупинення військового конфлікту на Донбасі, формування боєздатної української армії.
За словами Тараса Чорновола, хоча АТО закінчити Порошенку не вдалося, він, завдяки оголошенню перемир’я, зміг зібрати докупи всі обривки армії і створити нормальні військові підрозділи. Президент змінив армійських керівників: Генштабу, Міністерства оборони, що також допомогло зупинити наступ сепаратистів.
Основні обіцянки Порошенка були пов’язані з війною на сході України. Він тоді зробив обіцянку, про яку, можливо, потім пошкодував, що мало не за кілька тижнів Донбас буде повністю звільнений. Але події стали розвиватися зовсім інакше, оскільки відверто втрутилася Росія, – зазначив він.
Частково з цим можна погодитися. Однак дедалі частіше лунають думки про те, що продовження війни вигідно окремим чиновникам. По-перше, з держбюджету виділяються чималі кошти, а як вони розподіляються – невідомо. По-друге, в так званих прифронтових зонах йде постійна контрабанда. Хоча її нібито час від часу намагаються зупинити, особливого результату це не дає.
Прорив на міжнародній арені.
Так, на думку Чорновола, раніше ставлення до України було жорстко принизливе, зневажливе. Україну бачили виключно російськими очима. На цьому фоні зуміти знайти підтримку, як це вдалося Порошенку, вийти на те, щоб на рівних домовлятися з Ангелою Меркель, Франсуа Оландом і Бараком Обамою, як вважає експерт, – досягнення.
Петро Порошенко, Ангела Меркель і Франсуа Оланд
До плюсів можна віднести прискорення євроінтеграційного процесу, а також перспектива вже цього року отримати безвізовий режим з країнами-членами ЄС.
Однак цей прорив багато в чому пояснюється тим, що в Європі побоюються подальшого наступу Росії.
Децентралізація.
Цей успіх можна назвати половинчастим. Дійсно, фінансова децентралізація розпочата, і в регіонах тепер залишається більше коштів від отриманих податків, що дозволяє місцевій владі ефективніше працювати.
У той же час перерозподіл повноважень на користь регіонів так і не відбувся. Більше того, президент домігся голосування парламентом у першому читанні змін до Конституції, де, зокрема, Донецькій і Луганській області надавався статус особливих регіонів. Фактично певна автономія. Це викликало спротив у суспільстві, а в день голосування наприкінці серпня 2015 року (до речі, додаткові голоси за законопроект віддали депутати Опоблоку) біля Верховної Ради відбулися жорсткі сутички, під час яких загинули бійці Національної гвардії.
Крім того, президент, який пообіцяв, що виконавча влада в областях належатиме не призначеним згори губернаторам, а виконкомам, сформованих облрадами, обраними людьми, поки що лише укріплює владу в своїх руках. Досі саме голова держави призначає усіх голів обл- і райдержадміністрацій. Ніякого реального місцевого самоврядування не відбувається.
Провали
Продовження тиску на малий та середній бізнес. Покривання офшорів.
Попри обіцянки – зняти "корупційний податок" на економіку, щоб соціально відповідальний бізнес платив податки до бюджету, а не хабарі окремим чиновникам, нічого подібного не відбулося. До голови Державної фіскальної служби Романа Насірова є безліч претензій. Багато політиків і журналістів вважають його одним з найбільш корумпованих чиновників. Журналісти віднайшли, що йому належить дорога квартира в Лондоні вартістю близько 240 тисячу фунтів, яку він не вказав у декларації про доходи. Однак знімати його з посади Порошенко не збирається. Хоча формально це компетенція уряду, очевидно, що в цьому не зацікавлений президент.
Також дуже сумнівно виглядає виконання пункту про скорочення податків. Так, чисельність їх зменшилася, але насправді їх просто об’єднали в групи.
Про офшори, які Петро Порошенко обіцяв два роки тому назад перекрити, – без коментарів. Завдяки оприлюдненій Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів (ICIJ) бази даних компаній, зареєстрованих через розташовану в Панамі юрфірму Mossack Fonseca, 643 українських громадян володіють 469 офшорними компаніями. Серед них чимало високопосадовців. Зокрема, голова адміністрації президента Борис Ложкін.
Глава адміністрації президента є власником офшорних компаній
Реформа судової системи.
Судова реформа, за словами Чорновола, йде різними способами, інколи методом тиску. Відбулося переформатування Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Але результати дуже незначні. На думку експерта, якщо запрацює новий генпрокурор Юрій Луценко, то спільно з НАБУ, можливо, вдасться надломити суддівський моноліт. В той же час, як зазначив Євген Магда, Порошенко найближчим часом планує внести до парламенту законопроект щодо реформи судової реформи.
Незважаючи на це, суди залишаються однією з найбільш корумпованих гілок влади. Українці не довіряють суддям. До того ж, проти судів-хабарників фактично немає жодного кримінального провадження, що красномовно свідчить про те, наскільки влада "зацікавлена" в реформі.
Прогрес у судовій реформі мало помітний
Реформа прокуратури.
Частково певні успіхи намітилися. Нещодавно був ухвалений новий закон про діяльність прокуратури, Зокрема, там прописана норма щодо створення Генеральної інспекції, яка дозволить провести чистки в прокуратурі. Крім того, відтермінований вступ в силу прокурорського самоврядування. Ще одна важлива норма – заочне засудження, що дозволить осудити винних у розстрілах Майдану, в одеській трагедії тощо.
З іншого боку, відверте протягування на посаду генпрокурора Юрія Луценка, яке відбувалося з порушенням законодавства, не залишає ілюзій щодо реальних результатів по реформуванню. Тим більше, якщо врахувати той момент, що Петро Порошенко до останнього відверто відмовлявся відправляти у відставку Віктора Шокіна, який саботував роботу Генпрокуратури. Якби не тиск з боку фракції "Об’єднання "Самопоміч" та суспільний резонанс, зміни могли взагалі не відбутися.
Забезпечення повного перезавантаження влади, люстрація. Ухвалення закону про парламентські вибори на пропорційній основі.
Оновлення влади і люстрація відбулися – косметичний ремонт фасаду. На місце старих чиновників прийшли ніби нові. Але згодом з’ясувалося, що колишні чиновники після "люстрації" спокійно працюють в інших відомствах. А глава департаменту Міністерства юстиції з питань люстрації Тетяна Козаченко взагалі "засвітилася" в офшорних панамських списках. Іншими словами, завзяті корупціонери очолили боротьбу із самими собою. При цьому ніхто з очільників держави нічого не знав.
Закон про парламентські вибори на пропорційній основі так не прийнятий. Багато політичних сил, зокрема і БПП, не хочуть відкриття виборчих списків, розуміючи, що виборці не стануть голосувати за тих, хто замішаний в корупційних скандалах або плідно трудився разом з Януковичем.
Ухвалення одним з перших закону про опозицію.
За два роки жодних зрушень. Порошенко не домігся прийняття закону, судячи з усього, ні в першу, ні в другу чергу.
Чи зможе Петро Порошенко за три роки кардинально змінити ситуацію – питання. З огляду на нинішні успіхи, він не поспішає. Як вважає Євген Магда, два роки президентства – гарна нагода для того, щоб знову нагадати президенту про передвиборчу програму. Тому що політики часто забувають її зміст.
Викликає подив той факт, що гаранту Конституції, арбітру нації треба нагадувати про його обіцянки. В той же час, Петру Порошенку, вочевидь, справді треба частіше заглядати в свою передвиборчу програму. Він став президентом у складний для країни час, після загибелі сотень людей на Майдані. Ігнорування очікувань людей може викликати чергове протистояння суспільства з владою, і буде відвертим підігріванням антиукраїнським силам.
Джерело: 24 Канал (25 травня 2016 р.)
