Роздум №6: ПРОФЕСІЙНІ ПОРАДИ
ВИКЛАДАЧА ІСТОРІЇ СТУДЕНТАМ
НА ТЕМУ: «ЯК ПРАВИЛЬНО ВИВЧАТИ ІСТОРІЮ»
Знаю, що вивчати (знати чи розуміти) дисципліну
«Історія», як і всі інші «премудрості», накопичені та систематизовані нами,
представниками виду Homo sapiens (Людина розумна), упродовж тривалого життєво-історичного
циклу (від появи перших первісних людиноподібних мавп і до сьогодні), насправді
дуже важко. Поряд із цим, історія оперує надзвичайно великим, проте не завжди загальновизнаним
(абсолютно істинним) серед професійних істориків комплексом матеріалів
(хронологія, періодизація, факти, події, теорії, думки, оцінки, «якбитологія»…),
які у той чи інший історичний період можуть по-різному бути трактовані чи використовуватись
у будь-який спосіб (наукою, владою, пересічним землянином…) для задоволення
власних меркантильних амбіцій.
Відкрию вам, шановні
студенти, маленький секрет – дисципліну «Історія» («Історія України»,
«Всесвітня історія» тощо) не слід «зубрити». Ні! Це хибний шлях! Адже, щоб
знати чи вільно орієнтуватись в «Історії», завченої напам’ять хронології чи
сухих фактів буде недостатньо. Річ у тому, що будь-який історичний процес потрібно,
насамперед, зрозуміти, або ж іншими словами – використати свою інтелектуальну
базу (знання початкової і середньої школи, особистий досвід, власні раціональні
задатки) для логічної побудови відповідних причинно-наслідкових зв’язків. Тут слід
також зазначити, що знання з «Історії» вам будуть корисними не стільки у
повсякденному побуті, а, зокрема, для розвитку вашого логічного
мислення-міркування, яке вам у житті завжди знадобиться.
Спробую представити вам
кілька тематичних прикладів абстрактно-логічного мислення студентів на базі їхніх
залишкових знань із шкільного курсу «Історії». Зауважу, що для ефективного застосування
такого підходу слід обов’язково володіти хоча б «достатнім рівнем» знань середньої
школи. Отже, почнемо:
Умовна схема:
[Тематична проблема з
історії. «Абстрактно-логічне
мислення студента»]
Ø
Стрічка часу. «Стрічка часу – це пряма часу, на якій теоретично
можна помістити всю історію світу. Час – це якась відносна величина, яку «визначили»
самі люди. Адже я живу у тій частині світу, де нещодавно святкували 2018 рік
(традиція християн), мусульмани – 1439 рік, євреї – 5779 рік, більша частина
китайців – 8-й рік третього 12-річного циклу – рік Земляного Собаки. Отже, я є
тут – це сьогодні у 2018 р. Моє вчора – це минуле. Моє завтра – це майбутнє. Такий
принцип можна застосувати до всього, що було в історії кожної сім’ї, будь-якого
населеного пункту, усіх країн чи материків, планети Земля, цілого всесвіту».
Ø
Хронологічна періодизація історії. «Історичні періоди – умовні проміжки
часу, які, оскільки сама природа цього зробити не могла, запропонували вчені. Для
цього вони змушені були на щось опиратись, а по інакшому просто ніяк. Основними
критеріями такого поділу могли бути, наприклад, клімат чи знаряддя
праці людей:
·
Клімат
– багаторічний режим погоди, що характеризується своєрідними природними факторами,
які обумовлюють буття всього на планеті Земля:
ü
Холод
(льодовиковий період): появились великі тварини, які здатні вижити при низьких
температурах (фізична сила, запаси жиру, шерстяний покрив); первісна людина
змушена шукати «тепле» житло-захист від хижаків (печера, вогонь, підігріте
м’ясо, еволюція людського тіла…) і вдосконалювати мисливський промисел (великі списи,
гострі кам’яні ножі і наконечники для грубої шкіри тварин, загінний метод
полювання…); зросла роль чоловіка (тільки вони могли здобувати їжу під час
полювання); зародження духовної культури (сімейні поховання
в печерах, культ печерного ведмедя, перші релігійні уявлення…).
ü
Тепло
(потепління): люди вийшли з печер та почали будувати власні житла (з дерева,
каміння і глини); мінімалізм фауни (вимирання великих тварин, поява малих…) і
флори (нові види рослин, які можна споживати в їжу; поява землеробства і
скотарства; еволюція людського тіла…); винайдення лука і стріл (щоб
вполювати дрібну здобич, яка швидко рухається); гендерна рівність (жінки-землероби
здобували їжу для сім’ї на рівні з чоловіками).
·
Знаряддя
праці: кам’яний вік (основний матеріал – камінь, а ще дерево і кістки);
мідно-кам’яний
вік (оскільки мідь є м’яким металом, то поряд використовували камінь,
дерево і кістки); бронзовий вік (основний матеріал – бронза, ще були камінь і
дерево); залізна доба (залізні вироби)».
Ø
Людське суспільство. «Наскільки я розумію – це якась група
людей, об’єднаних характерними для них відносинами. Ймовірно першими типами
суспільства були первісні сім’я, рід та плем’я. Адже їх членів, як нас сьогодні,
пов’язували спільне походження, мова, віра і звичаї. Оскільки кожна
людина мала своєрідні інтелект та фізичну тілобудову (згодом походження), це визначало
її можливі пріоритети в житті: вождь, аристократ, воїн, духовний наставник,
дипломат, слуга, раб… У такий спосіб люди (схожі за певними ознаками)
добровільно-примусово формували різні соціальні групи (стани,
класи, касти…), відносини між якими точно регулюються, і скоріш за все
– це якісь правові норми (звичаєве право, табу, нормативне право…)».
Ø
Держава. «Це, на перший погляд, щось наче дуже складне для
мого розуміння. Проте, якщо глянути ще ближче, тоді це, як і суспільство,
також якесь об’єднання людей, які чомусь вирішили відмежувати себе кордонами
від подібних собі. Цікаво, а чому? Можливо причина, як завжди, в природних ресурсах
певної території чи особистих (власних) багатствах її творців, захистом яких саме
держава повинна була піклуватись? Кожна держава – це ніби один з унікальних підкласів
(сегментів) світового суспільства, де, як і у моїй Україні, є національно-свідомі
громадяни, своє законодавство (Конституція, Декларація, кодекс,
закон…), органи влади (монарх, диктатор, генеральний секретар,
президент, парламент, уряд, суд…), політичний і адміністративно-територіальний лад
(унітарна
чи федеративна держава, імперія)».
Ø
Внутрішня та зовнішня політика держави. «Якщо політика – це один із
засобів досягнення влади, тоді внутрішня політика – це дії чи
бездіяльність представників державної влади, самообраної (монарх-диктатор
– тоталітарно-авторитарний
стиль правління) або вибраної під час народного волевиявлення (президент-парламент
– частіше демократичний стиль), щодо різних сфер життєдіяльності громадян
своєї держави; у випадку із зовнішньою політикою – це відповідні
дії влади щодо інших держав (агресивні (війна), договірна співпраця (дипломатія))».
Ø
Революція. «Наскільки мені відомо – це кардинальні зміни
будь-де, дуже часто в певній державі. Основною силою, ймовірно, виступатимуть
самі громадяни цієї країни, які не підтримують внутрішню чи зовнішню політику
влади. Підсумок – це перемога однієї із сторін, що може спровокувати зміну державного
устрою».
Ø
Громадянська війна. «Громадянин – людина певної країни. Тобто
– це війна між громадянами якоїсь країни. Які ж причини спонукали громадян до
війни між собою всередині країни? Це може бути раптова зміна (державний
чи військовий переворот, революція, бунт, повстання) чи боротьба
за владу, протиріччя на ґрунті етнічної приналежності».
…
Щиро вдячний шановному читачеві (зокрема студентам
Гусятинського коледжу) за ту увагу, яку ви приділили моїм суб’єктивним порадам-роздумам.
Сподіваюсь на те, що вам буде імпонувати схожий підхід до вивчення дисципліни
«Історія». Хочу зазначити, що подані вище приклади не є вичерпними чи
абсолютними. Проте ті студенти, які умітимуть своїми словами, послуговуючись
власним інтелектом й абстрактно-логічним мисленням, системно охарактеризувати виділені
вище історичні поняття (терміни) і процеси, також зможуть, без жодної спеціальної
підготовки, будувати ймовірні сценарії розвитку практично будь-яких історичних
подій з нашого цікавого минулого, сучасного сьогодення та, сподіваюсь, революційного
майбутнього.