Пакт – міжнародна угода, зазвичай великого політичного значення.
Пакт Бріана-Келлоґа (27 серпня 1928 р.) – міжнародний договір про відмову від війни (воювати можна тільки для самозахисту), як знаряддя національної політики. Договір отримав назву за іменами ініціаторів – міністра закордонних справ Французької республіки А. Бріана і держсекретаря США Ф. Келлоґа.
Пакт Молотова-Ріббентропа (24 серпня 1939 р.) – розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана в у Москві міністром закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентропом та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В. Молотовим. Пакт гарантував нейтралітет СРСР в конфлікті Німеччини з Польщею та країнами Заходу, та надавав можливість повернення СРСР втрачених Росією після Першої світової війни територій. Таємним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі та поділ Польщі між ними при очікуваному в ті дні нападі Німеччини на Польщу. Договір, разом з іншими радянсько-німецькими угодами, втратив силу 22 червня 1941 р. після нападу Німеччини на Радянський Союз.
Пакт стабільності для Південно-Східної Європи (1999 р.) –міжнародний документ, підписаний 10 червня 1999 р. в Кельні міністрами зовнішніх справ ЄС, спрямований на стабілізацію країн балканського півострова за допомогою заходів у галузях демократизації, реконструкції економіки та безпеки.
Палата громад – нижня палата парламенту Великої Британії. Формування Палати громад здійснюється шляхом загальних рівних прямих виборів при таємному голосуванні на основі мажоритарної системи відносної більшості в одномандатних виборчих округах.
Палата лордів – верхня палата Парламенту Великої Британії. Кількість членів в Палаті Лордів дуже змінювалася протягом її історії. З 50 членів на початку XVIII століття вона виросла до рекордної кількості у 1330 членів у жовтні 1999 році, саме перед тим, як реформа Лордів зменшила кількість до 669 членів у березні 2000 року.
Панамериканізм – політична доктрина, що пропагує створення військово-політичного блоку всіх країн Америки під зверхністю США, або доктрина, в основу якої покладено ідею про спільність історії, економіки і культури США та інших країн американського континенту.
Пангерманізм – культурний і політичний рух, в основі якого лежить ідея політичної єдності німецької нації на основі етнічної, культурної та мовної ідентичності.
Палата представників – нижня палата Конгресу США, яка разом з верхньою палатою – Сенатом США утворює американський парламент. Ініціює і приймає федеральні закони, які діють на території всіх штатів (для приведення їх в дію потрібна також згода верхньої палати і Президента).
Паризька мирна конференція (1919 – 1920 рр.) – міжнародна конференція, скликана державами-переможницями для вироблення і підписання договорів (спеціальних умов) з переможеними державами у Першій світовій війні.
Парламент – вищий законодавчий орган. Традиційними питаннями, що розв’язує Парламент є: внутрішньодержавні питання; питання війни та миру; територіальні зміни; ратифікація міжнародних договорів та угод; визначення видатків на зовнішні-внутрішньополітичні чи іншого характеру заходи.
Парламентська республіка – різновид республіканської форми правління, де парламент, являючись повновладним органом, формує політично відповідальний перед ним уряд і зазвичай обирає президента, який займає в системі державних органів символічну юридичну роль.
Партизанська війна – різновид війни, бойові дії якої здебільшого поза лінією фронту, які ведуться окремими особами або збройними формуваннями, що не входячи до складу регулярних збройних сил, добровільно беруть участь у боротьбі з іноземними загарбниками або в громадянській війні на окупованій території.
Партійна коаліція – форма співпраці між політичними партіями, які, спираючись на існуючі можливості та умови, об’єднуються задля реалізації поставленої мети.
Партія Чорних Пантер – афроамериканська соціалістична організація, що існувала у США з 15 жовтня 1966 р. до початку 1970-х років. Виступала за права афроамериканців, їх емансипацію, соціальні гарантії та проти расизму, в тому числі через озброєні патрулі самооборони. На початку 1970-х років винищена спецслужбами США та розпалась на кілька окремих рухів.
Паспортна система (Паспортизація населення в СРСР) – заходи щодо документування, обліку та легітимації з боку держави громадян.
Патерналізм – система політичних відносин, принцип державного управління або політична практика, за якої одні політичні суб’єкти поводять себе до інших як «батько» до «дітей» в патріархальній сім’ї. В першу чергу мається на увазі поведінка держави або її інститутів у відношенні до своїх громадян чи суспільства.
Пацифізм – ідеологія осуду будь-якої війни, відмови від неї як інструменту зовнішньої політики. Пацифізм засуджує всіляку війну в будь-якій формі, заперечуючи доцільність будь-яких воєн.
Перегони озброєнь – це політичне протистояння двох або декількох держав (а частіше – цілих військових блоків) за перевагу в області збройних сил. Під час такого протистояння кожна з сторін робить величезні запаси зброї, намагаючись встановити паритет з супротивником або обігнати його. У загальному сенсі термін «перегони озброєнь» можна застосувати до будь-якого, по суті безглуздого протистояння за володіння більшою військовою потужністю.
Петсамо-Кіркенеська операція (7 жовтня – 1 листопада 1944 р.) – частина наступальних дій радянського Карельського фронту та Північного флоту на півночі Фінляндії на території фінської губернії Петсамо та Норвегії проти сил Вермахту Німеччини під час Другої світової війни.
Період Відлиги – неофіційна назва періоду історії Радянського Союзу (друга половина 1950-х р. – початок 1960-х р.), що розпочався після смерті Й. Сталіна та приходом до влади в СРСР М. Хрущова. Характерними рисами даного періоду були: відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи та спроби її часткового реформування в напрямку лібералізації; відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.
Період Застою – ретроспективна назва одного з останніх періодів існування радянської економічної та політичної системи (середина 1970 – середина 1980-х років). Найчастіше цей період пов’язують з ім’ям Генерального секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєва (1964 – 1982 рр.). Поняття «Застій» було введене в політичний лексикон останнім лідером КПРС та головою держави – М. Горбачовим у другій половині 1980-х років. У цей період у радянському суспільстві складалися передумови глибокої системної кризи – економічної та соціальної, які врешті призвели до краху радянської економіки та, в недалекому майбутньому, до розпаду СРСР.
Період Перебудови – загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в Радянському Союзі у 1985 – 1991 роках. Складові частини періоду «Перебудови»: у внутрішньополітичній сфері – політика гласності та демократизація суспільного життя; в економіці – введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці – відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей і глобальних світових проблем. До початку 1990-х років «Перебудова» призвела до загострення кризи в усіх сферах життя радянського суспільства, що спричинило ліквідацію влади КПРС та розпад СРСР.
Період Розрядки (1970-ті – початок 1980-х років) – історичний період у відносинах між Західними країнами та радянським комуністичним блоком на чолі з СРСР. Даний період характеризувався зменшенням військової та політичної напруженості й ослаблення протиборства між наддержавами –США та СРСР, між країнами капіталістичної та соціалістичної орієнтації (блоками НАТО та ОВД) і нормалізація відносин між ними, переговорний прогрес, взаємні поступки і компроміси.
Перша Балканська війна (1912 – 1913 рр.) – війна Балканського союзу (Болгарське царство, Королівство Греція, Королівство Сербія, Королівство Чорногорія) проти Османської імперії з 9 жовтня 1912 р. по 30 травня 1913 р. Причиною війни постало прагнення Королівства Сербія, Болгарського царства, Королівства Чорногорія і Королівства Греція розширити свої території. Війна завершилася Лондонським мирним договором.
Перша Марокканська криза (1905 – 1906 рр.) – міжнародна криза, яка виникла через вирішення міжнародного статусу Марокко у березні 1905 р. – травні 1906 р. Німеччина обурилась збільшенням впливу Франції в Марокко й наполягала на політиці відкритих дверей. У березні 1905 р. німецький кайзер відправився в Танжер і виступив з промовою на користь незалежності Марокко. Перебуваючи у дипломатичній ізоляції, Німеччина звернулася до президента США Т. Рузвельта посередництва у вирішенні проблеми. Міжнародна конференція яка була скликана для урегулювання кризи прийняла компромісне рішення, встановити міжнародний контроль над поліцією у великих портах Марокко, яке поклало кінець кризі.
Перша світова війна (1 серпня 1914 р. – 11 листопада 1918 р.) – світова війна, глобальний збройний конфлікт перш за все в Європі, в якому брало участь 38 держав із населенням 1,5 млрд. мешканців (загинуло понад 10 мільйонів солдат і цивільних мешканців).
Перша Чеченська війна (1994 – 1996 рр.) – військовий конфлікт між Російською Федерацією та Чеченською Республікою Ічкерією, що відбувався переважно на території Чечні. Результатом конфлікту стала перемога чеченських збройних сил та виведення російських військ, масові руйнування, жертви та збереження Чечнею незалежності.
Пивний путч (8-9 листопада 1923 р.) – невдала спроба державного перевороту ветеранської організації Кампфбунд на чолі з А. Гітлером та генералом Е. Людендорфом в м. Мюнхен (Німеччина).
Підмандатна територія – територія, на яку Ліга Націй видала мандат на зовнішнє управління згідно із статтею 22 Версальського договору 1919 р. Після входження в силу Статуту ООН 24 жовтня 1945 р., мандатні території Ліги Націй стали іменуватися підопічними територіями ООН.
Підпал Рейхстагу (27 лютого 1933 р.) – підпал будинку Рейхстагу, який відіграв важливу роль у встановлені влади націонал-соціалістів у Німеччині. У підпалі були звинувачені комуністи, найвідоміший з них Г. Димитров, і як наслідок впроваджений «Декрет про захист народу і держави», який скасував певні права громадян країни. Націонал-соціалісти використовували підпал Рейхстагу для консолідації власної влади і законодавчого перетворення Німеччини на диктатуру під проводом А. Гітлера.
Північноатлантичний договір (4 квітня 1949 р.) – міжнародна угода, укладена у Вашингтоні, між США західноєвропейськими та північноамериканськими країнами з метою об’єднання зусиль для колективної оборони, збереження миру та безпеки в Північноатлантичному регіоні. Договір став установчим документом створення Північноатлантичного альянсу (НАТО).
План А – один з варіантів плану війни Російської імперії проти Німеччини та Австро-Угорщини, розроблений російським Генеральним штабом напередодні Першої світової війни.
План Барбаросса – кодова назва плану блискавичної війни Третього Рейху (гітлерівської Німеччини) проти СРСР.
План Грюн – план операції німецьких військ із захоплення Чехословаччини і ліквідації Чехословацької держави в 1938 р. Був відмінений через капітуляцію чехословацького уряду за Мюнхенською угодою.
План Дауеса – план економічного оздоровлення Німеччини після Першої світової війни. У квітні 1924 р. американським банкіром Ч. Дауесом і британським міністром закордонних справ Д. Чемберленом було розроблено план економічного оздоровлення Німеччини, названий Планом Дауеса. У серпні того ж року його затвердила Лондонська міжнародна конференція. План мав на меті забезпечити сплату Німеччиною репарацій після війни та відновленням її господарства.
План Маршалла – програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни. Висунуто 1947 р. держсекретарем США
Д. Маршаллом (почала діяти в квітні 1948 р.). Однією з цілей програми була протидія поширенню впливу СРСР і соціалістичних ідей на країни Західної Європи.
План Ост – секретний план уряду Німеччини (Третього Рейху) з проведення освоєння земель Східної Європи і її німецької колонізації після перемоги над СРСР.
План Шліффена – проект плану стратегічного розгортання німецької армії і задум ведення операцій на початку Першої світової війни Німеччиною на два фронти: проти Франції і проти Росії. План був сформульований у пам’ятній записці 1905 р. начальником німецького Генштабу генералом А. Шліффеном.
План Юнга – другий план репараційних виплат Німеччини після Першої світової війни, який замінив План Дауеса. План передбачав деяке зниження розміру річних платежів (у середньому до 2 млрд марок), скасування репараційного податку на промисловість і скорочення обкладення транспорту, ліквідацію іноземних контрольних органів. Одним з найважливіших наслідків прийняття Плану Юнга було дострокове виведення окупаційних військ з Рейнської області.
Плебісцит – це всенародне голосування з питання державної приналежності певної території або політичної долі держави. Хоча в деяких країнах (Бразилія, Пакистан) плебісцитом називають будь-який обов’язковий референдум.
Пленум Центрального Комітету – орган політичного керівництва КПРС в період між партійними з’їздами. За Статутом КПРС пленуми (пленарні засідання) ЦК повинні були проводитися не менше одного разу на шість місяців. На пленумах обговорювалися актуальні питання діяльності партії, держави, визначалися конкретні форми і методи здійснення поставлених завдань.
Політика умиротворення агресора – це специфічний різновид військової політики країни (держави), суть якої полягає в поступках державі-агресору, заради компромісів, на які йде країна, щоб утримати ворога від порушення миру або застосування крайніх заходів. Термін найчастіше вживається для пояснення зовнішньої політики британського уряду на чолі з Дж. Макдональдом (1931 – 1935 рр.), а пізніше – С. Болдвіном (1935 – 1937 рр.), Н. Чемберленом (1937 – 1940 рр.) у питаннях щодо нацистської Німеччини у 1933 – 1939 роках, яка найбільш яскраво проявилася в 1937 – 1939 роках. Така політика призвела до повного розпаду Версальської системи, Ліги Націй та системи колективної безпеки, радикально змінила баланс сил в Європі, значно послабивши геополітичні позиції Великої Британії та Франції, але посиливши Німеччину на чолі з А. Гітлером.
Політична криза в Росії (1992 – 1993 рр.) – протистояння між двома політичними силами: з одного боку – Президент Росії Б. Єльцин, Рада Міністрів РРФСР на чолі з головою В. Черномирдіним, мер Москви Ю. Лужков і ряд регіональних керівників, частина депутатів Парламенту – прихильники Б. Єльцина, з другого боку – керівництво і велика частина депутатів Парламенту та З’їзду народних депутатів на чолі з Р. Хасбулатовим, а також віце-президент Росії А. Руцькой і деякі інші представники законодавчої влади. Кульмінацією конституційної кризи стало збройне кровопролитне зіткнення 3-4 жовтня 1993 р. в центрі Москви і біля телецентру «Останкіно» та подальший штурм військами, вірними президенту Б. Єльцину, Будинку Рад Росії, що, в сукупності, призвело до великої кількості жертв, в тому числі і серед представників цивільного населення.
Політична партія – особлива громадська організація (об’єднання), яка прагне досягти мети, загальної для її членів шляхом отримання і здійснення політичної влади. Інструментом партії є оволодіння політичною владою в державі або взяти в ній участь через своїх представників в органах державної влади та місцевого самоврядування. У демократичних країнах політичні партії керуються інтересами своїх виборців.
Польська Народна Республіка (ПНР) – державне утворення на території сучасної Республіки Польща у 1944 – 1989 роках (у 1944 – 1952 роках – Польська Республіка).
Польська об’єднана робітнича партія (ПОРП) – керівна партія (політичний монополіст) в ПНР з 1948 по 1989 р.
Польсько-радянська війна (1920 р.) – війна (де-юре завершилась Ризьким миром 1921 р.) між Польською республікою і УНР, з одного боку, і РРФСР та УСРР, з другого, у квітні-жовтні 1920 р. Це була спроба радянської армії прорватися через Польську республіку до Німецької держави, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу. Загальні втрати у живій силі з обох сторін – понад 200 тис. чол.
Польсько-радянська війна (17 вересня – 6 жовтня 1939 р.) – радянська військова операція у ході Другої світової війни, яка почалася 17 вересня 1939 року. Того ранку, через 16 днів після нападу Німеччини на Польщу, радянські війська без оголошення війни вторглися зі сходу і зайняли західнобілоруські та західноукраїнські землі. Операція, що тривала 20 днів, призвела до остаточної окупації Червоною армією та Вермахтом всієї території Другої Польської Республіки 6 жовтня 1939 р.
Популізм – політика або риторика, яка апелює до простих народних мас, їхніх надій, страхів, незадоволення життям, і ґрунтується на протиставленні інтересів широких мас населення інтересам еліти.
Посольство (амбасада) – дипломатичне представництво держави в столиці іншої держави, або при міжнародній організації.
Потсдамська конференція (17 липня – 2 серпня 1945 р.) – конференція керівників трьох союзних держав-переможниць у Другій світовій війні – СРСР, США, Великої Британії.
Право – це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, що виражає свободу особистості, та якій притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.
Право на ведення війни (Ius ad bellum) – право держави до ведення війни. До Другої світової війни дане право вважалось допустимим для вирішення міждержавних конфліктів у «справедливій війні».
Правовладдя (верховенство права) – це фундаментальний правовий принцип і правова доктрина, яка передбачає, що жодна людина не є вище закону, що ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і що ніхто не може бути засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом.
Представницька демократія – форма народовладдя, за якої право приймати рішення громада реалізує через обраних нею представників, які повинні відстоювати інтереси тих, хто їх обрав. Представницька демократія стає абсолютно необхідною для великих громад, оскільки, починаючи з певного розміру, просто неможливо забезпечити регулярне зібрання усіх громадян, що є обов’язковим елементом для цього виду демократії. Як опосередкована, представницька демократія є власне менш демократичною ніж пряма.
Президент – голова держави в країнах з республіканською або змішаною формою правління.
Президентська республіка – форма державного правління, за якої державна влада здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень, що зокрема передбачає з’єднання в руках президента повноважень глави держави і глави уряду
Прем’єр-міністр – перший, головний міністр, голова уряду в сучасних державах. В деяких державах вибирається на всенародних виборах, в інших затверджується парламентом після подання голови держави (Республіка Білорусь, Російська Федерація); або призначається головою держави (Велика Британія, Французька Республіка).
Прибалтійська операція (14 вересня – 24 листопада 1944 р.) – стратегічна наступальна операція радянських військ з метою оволодіти територією Естонії, Латвії та Литви. Результатом операції став розгром 26-ти та повне знищення 3-х дивізій німецької групи армій «Північ».
Приватизація – політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів. Приватизація сфери послуг включає державні контракти з приватними фірмами для забезпечення послуг, які раніше виконувалися громадськими установами.
Привід для війни (casus belli) – формальний привід для розв’язування війни однією державою проти іншої. Термін набув особливо широкого використання з ХІХ століття у міжнародному праві, у зв’язку із необхідністю легітимізації колоніальних та імперіалістичних воєн держав Заходу. Тісно пов’язаний із теорією справедливої війни, згідно з якою не можна починати війну без справедливої причини. На практиці casus belli часто використовувався державами для приховання справжніх цілей і причин війни.
Програма Аполлон – програма пілотованих космічних польотів Національного управління аеронавтики і космосу уряду США (NASA). Першим пілотованим космічним кораблем серії Аполлон став «Аполлон-7», який (екіпаж 3 пілоти) з 11 по
22 жовтня 1968 р. здійснив 163 навколо Землі.
Продовольча розкладка (продрозкладка) – система примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів у 1918 – 1921 роках, введена у Радянській Росії. Ця система зобов’язувала селян здавати державі за твердими цінами надлишки (понад встановлені норми на особисті і господарські потреби) хліба та інших продуктів.
Продовольчий податок (продподаток) – натуральний податок з селянських господарств, введений в СРСР 1921 р. (під час переходу країни від політики воєнного комунізму до нової економічної політики) замість продовольчої розкладки. Продподаток встановлювався у вигляді відсоткового (20 %) відрахування від виробленої продукції. Найбідніша частина селян повністю звільнялася від нього, середняки оподатковувались у зниженому розмірі, а заможні селяни підлягали підвищеному оподаткуванню. Після сплати продподатку селянин мав право вільно реалізувати залишки виробленої продукції на внутрішньому ринку. Цим продподаток сприяв розширенню товарообороту.
Промислова революція (промисловий переворот) – перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного й доморобного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII століття і впродовж XIX століття поширився на країни Європи, США та Японію.
Пропаганда – форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві – світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції.
Пропорційна виборча система – виборча система, при якій голосування за кандидатів проводиться за партійними списками. Розподіл кандидатів між партіями здійснюється відповідно (пропорційно) до кількості голосів виборців, поданих за кожний партійний список.
Проспериті – період в історії США з 1922 р. по 1929 p., що характеризувався як час процвітання (насамперед економічного) країни (символ процвітання – президент К. Кулідж).
Протекторат – форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи, коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.
Протиракетна оборона (ПРО) – комплекс заходів розвідувального, радіотехнічного та вогневого характеру, призначений для захисту (оборони) охоронюваних об’єктів від ракетної зброї.
Професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, галузева спілка, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Професійні спілки створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів, всі професійні спілки мають рівні права.
Профспілковий рух – сукупність форм і методів захисту прав та інтересів найманих працівників.
Пряма демократія (пряме народовладдя) – сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах.
Путч – заколот, збройний виступ групи змовників з метою вчинити державний переворот. Коли вживають слово путч звичайно мають на увазі заколот, де керівну та вирішальну роль відіграють військовики.
П’ята республіка – період французької історії з 1958 р. (від прийняття нової Конституції Франції) по теперішній час.