Канцлер – почесний титул і посада в ряді країн світу. залежно від контексту, сучасний термін «канцлер» може мати такі значення: голова уряду (переважно в німецькомовних країнах; аналог прем’єр-міністра); голова зовнішньо-політичного відомства уряду (аналог міністра закордонних справ); голова юридичного відомства уряду (аналог міністра юстиції); голова фінансово-економічного відомства уряду (аналог міністра економіки чи фінансів); титул голови університету.
Каппський заколот (1920 р.) – державний переворот, здійснений консервативними силами (В. фон Лютвіц, В. Капп) в 1920 р. проти уряду Веймарської республіки.
Карибська криза (1962 р.) – надзвичайно напружене протистояння між СРСР і США внаслідок таємного розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962 р. Вперше в історії людства обидві наддержави наблизилися до прямого військового протистояння і безпосередньої загрози початку ядерної війни. Ця подія стала найвищою точкою холодної війни.
Картель – об’єднання офіційно незалежних виробників однієї галузі, метою якого є збільшення їхнього колективного прибутку шляхом встановлення ціни, обмеження пропозиції чи іншої обмежувальної практики.
Картель лівих – коаліція політичних партій Франції (соціалісти, радикали). Формували склад Ради міністрів у 1924 – 1926 рр.
Карткова система – система розподілу продуктів, товарів та послуг за картками (або талонами), що диференційовано видаються державою різним категоріям населення в умовах дефіциту. Сучасна карткова система з’явилася в Європі в країнах постраждалих в результаті Першої світової війни. У XX столітті широко застосовувалася в країнах соціалістичного табору для боротьби з товарним дефіцитом, а в країнах капіталістичного табору – для підтримки соціально незахищених верств населення.
Каудильйо – військовий та політичний лідер в іспаномовних країнах.
Китайська революція (1911 – 1949 рр.) – серії великих політичних повстань в Китаї, що призвели до правління Комуністичної партії і встановлення КНР.
Клаптикова імперія – термін, який міцно закріпився за Австро-Угорською монархією, оскільки вона поєднувала в собі безліч невеликих і різнорідних володінь. В одній державі опинилися німці, угорці, чехи, словаки, хорвати, серби, словенці, євреї, румуни, поляки, українці.
Коаліційний уряд – уряд при багатопартійній парламентській системі управління, утворений кількома політичними партіями.
Колабораціонізм – співпраця (примусова, добровільна, вимушена) населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників.
Конгрес США – федеральний законодавчий орган США, що складається з двох палат: Палати представників (435 депутатів, що обираються на термін 2 роки), Сенату (100 сенаторів, два від кожного штату, обираються на 6 років, третина переобирається кожні два роки).
Контрас – об’єднана назва для низки ідеологічно різних угрупувань, що вели партизанську війну проти уряду Д. Ортеги в Нікарагуа в 1980 – 1990 роках за підтримки урядів США, Аргентини та Гондурасу.
Колгосп – форма сільськогосподарського підприємства на території СРСР (колективне господарство).
Колективізація – об’єднання індивідуальних сільських господарств у спілку, яка заснована на колективній власності на засоби виробництва. Типовими прикладами є колгоспи, що домінували у сільському господарстві СРСР з 1930-х по 1991-ті роки.
Колоніалізм – підкорення народів і держав могутнішими державами з наступним поширенням на них дії свого суверенітету.
Колонізація – заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням.
Колонія – поселення громадян поза межами своєї країни; територія чи країна, що позбавлена незалежності та знаходиться під владою іншої держави (метрополії); поселення громадян якоїсь держави на території загарбаної країни; територія або країна, що перебуває під владою іноземної держави, позбавлена політичної та економічної незалежності; сукупність осіб якоїсь національності, що живуть спільно в іншій країні або в іноземному місті.
Колоніальна політика – діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках.
Колоніальні війни – війни, що їх ведуть держави з метою завоювання колоній або ж для збереження у них свого панування.
Колоніальні імперії – імперії, що засновані на експлуатації колоній.
Комінформбюро (Інформаційне бюро комуністичних та робітничих партій) – міжнародна комуністична організація, яка діяла у 1947 – 1956 роках. Спочатку до Комінформбюро входили комуністичні партії 9 країн: СРСР, Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, Чехословаччини, Югославії, Франції та Італії. Пізніше до організації приєдналась Албанська партія праці, проте у 1948 р., через розрив стосунків між Й. Б. Тіто та Й. Сталіним, з Комінформбюро була виключена югославська компартія, а штаб-квартиру організації з Белграда перенесли до Бухареста.
Комітет регіонів – консультативний орган ЄС, що висловлює думку місцевих і регіональних органів влади.
Комп’єнське перемир’я (11 листопада 1918 р.) – договір про припинення воєнних дій між Антантою і Німецькою імперією, що ознаменував завершення Першої світової війни. Більшість положень перемир’я було розвинуто у Версальському мирному договорі 1919 р.
Компроміс – одна з суттєвих ознак демократичного суспільства, важливий, визначальний його принципом, згідно з яким учасники політичного процесу мають погоджуватися на поступки, вміти жертвувати певною другорядною часткою своєї позиції заради досягнення згоди у головному, для встановлення взаємної прийнятності намірів та рішень. Компроміс є важливим засобом запобігання соціально-політичним, етнічним, міжнародним зіткненням, пом’якшення конфронтації, подолання внутрішньополітичних криз, уникнення розколу в суспільстві. Він буває можливим, коли його наслідком постає можливість уникнути втрат більших, ніж жертви компромісу. Політика компромісу є нагальною вимогою сучасного політичного процесу, коли за умов розвиненої соціальної багатоманітності будь-який безкомпромісний, непоступливий, «принциповий» курс, заснований на негнучких ідеологічних настановах та принципах, на «неухильній послідовності», призводить до ізоляції політичної спільноти й до виникнення кризових станів у ній.
Комунізм – політична ідеологія, заснована на ідеї суспільства загальної рівності та свободи, суспільної власності на засоби виробництва та безгрошового перерозподілу майна.
Комуністична партія Китаю (КПК) – провідна та керівна політична партія КНР, а також найбільша політична партія у світі. Заснована 1921 р. і прийшла до влади після поразки Китайської Національної Народної партії (Гоміньдан) у Громадянській війні.
Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС) – єдина легальна політична партія (з середини 1920-х років по 1991 р.) в СРСР.
Комуністична партія Чехословаччини (КПЧ) – у минулому правляча (1948 – 1989 рр.) комуністична партія Чехословаччини.
Комуністичний інтернаціонал (Комінтерн) – міжнародна організація комуністичних партій, яка керувалась Кремлем і знаходилась під повним контролем Іноземного Відділу НКВС СРСР (розвідка, спец-операції).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод – прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини. Конвенція була відкрита для підписання 4 листопада 1950 р., набула чинності 3 вересня 1953 р. Вона запровадила судовий механізм захисту визнаних міжнародним правом загальних стандартів політичних, економічних, соціальних і культурних прав та свобод людини в країнах-членах Ради Європи.
Консерватизм – визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку. Вперше термін «консерватизм» вжив у 1891 р. французький політик Ф.-Р. де Шатобріан.
Консервативна партія – британська політична партія, заснована в 1834 р. в результаті перетворення партії Торі. Одна з двох (нарівні з Лейбористською партією) основних партій у Великій Британії.
Конституційна монархія – монархія, при якій влада монарха обмежена так, що в деяких, або у всіх сферах державної влади вона не володіє верховними повноваженнями. Правові обмеження на владу монарха можуть бути закріплені у вищих законах, таких, як Конституція або статути, або в прецедентних рішеннях, винесених верховними судовими інстанціями. Суттєвою ознакою конституційної монархії є те, що статус монарха обмежений не лише формально-юридично, а й фактично.
Конституційна революція в Ірані (1905 – 1911 рр.) – демократична революція в Ірані, яка збіглася з національно-визвольним рухом. Вона була викликана засиллям іноземців в фінансово-економічній сфері країни при потуранні реакційної правлячої верхівки. В революції брали участь в рівній мірі національна буржуазія, дрібні ремісники, ліберальні поміщики і селяни. Центром конституційного руху стали північні провінції, перш за все Іранський Азербайджан. В ході революції було створено Меджліс (парламент), прийнята Конституція. Проте в результаті було відновлено владу Каджарів, а країна розділена на сфери впливу між Росією та Англією.
Конституція – основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило, спираються на Конституцію.
Контрибуція – загальний внесок, громадський збір коштів: примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, що зазнала поразки у війні, державам-переможницям; примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які проводять окупаційні війська на свою користь. Сучасним міжнародним правом заборонена.
Конфедерація – політичний союз, кожний член якого зберігає незалежність. Форма державного або соціального устрою. Держава-конфедерація має власні органи державної влади та управління, але водночас створює спеціальні органи для координації діяльності в певних, чітко визначених сферах (насамперед військовій, рідше зовнішньополітичній, економічній та інших сферах).
Конференція в Спа (5 липня 1920 р. – 16 липня 1920 р.) – збори представників Антанти за участі Польщі, Чехословаччини та Німеччини відбулася влітку 1920 р. в бельгійському місті Спа. Конференція була присвячена: Німецьким затримкам у виконанні положень Версальського договору (затримка в галузі роззброєння і сплати військових репарацій); Встановлення загальної суми німецьких репарацій і розподіл квот між країнами, що мали право на їх отримання; втручання в радянсько-польський конфлікт зважаючи на успішний наступ радянських військ на польській території; розділ спірної території Тешинської Сілезії між Польщею та Чехословаччиною.
Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Концентраційний табір – табір-в’язниця для цивільних та військовополонених у воєнний час або у країнах з тоталітарним режимом. Перші концентраційні табори створено англійцями для африканських жінок і дітей під час Другої англо-бурської війни в Південній Африці у 1899 – 1902 років.
Концерн – фінансово-промислова група компаній. Типовим є збереження юридичної і господарської самостійності учасників, але з врахуванням координації з боку домінуючих фінансових структур. Зазвичай учасники концернів об’єднують не лише економічний потенціал, але і зусилля в ринковій стратегії. Основною перевагою концерну є концентрація фінансових і інших ресурсів. Юридична особа, що є об’єднанням підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту тощо з метою спільного просування інтересів.
Корейська війна (1950 – 1953 рр.) – збройний конфлікт між КНДР та Південною Кореєю, який тривав з 25 червня 1950 р. до 27 липня 1953 р. Цей конфлікт розглядається як опосередкована війна між США і ООН з південного боку (отримали тактичну перемогу у війні) та Народно-Визвольною Армією Китаю і військово-повітряними силами СРСР з північного. У складі Комуністичних збройних сил діяли солдати Корейської Народної Армії, «добровольці» Народно-Визвольної Армії Китаю і Військово-повітряні сили Радянського Союзу.
Корніловський заколот (1917 р.) – невдала спроба генерала Корнілова у вересні 1917 р. встановити диктатуру в Росії.
Королівство Югославія (Королівство Сербів, Хорватів і Словенців) – південно-слов’янське королівство на Балканах, яке існувало у 1918 – 1941 роках.
Корпус миру – урядове агентство США, покликання якого офіційно формулюється як зміцнення миру та дружби між народами світу. Започатковане у 1960 р. закликом сенатора Д. Кеннеді до студентів Мічиганського університету служити своїй країні та сприяти зміцненню миру у світі, живучи та працюючи серед громадян інших країн.
Корсунь-Шевченківська наступальна операція (24 січня – 17 лютого 1944 р.) – частина стратегічного наступу військ 1-го (генерал армії М. Ватутін) і 2-го (генерал армії І. Конєв) Українських фронтів із метою оточення та знищення угрупування противника на Корсунь-Шевченківському виступі. Загальні втрати обох сторін у живій силі – понад 120 тис. чол.
Кривава неділя (1905 р.) – термін, яким в історіографії називають події 9 січня (за старим стилем, 22 січня за новим) 1905 р. у Санкт-Петербурзі. У цей день була розстріляна 2,5-тисячна мирна демонстрація робітників, що йшли до імператорських палат з наміром вручити петицію з проханням поліпшити умови життя. Демонстрацію очолював відомий священик Г. Гапон і князь Ільніцький. Перед Зимовим палацом демонстрантів атакувало імператорське військо. Згідно з даними поліції тоді загинуло близько 100 осіб, а близько 300 поранено; ймовірно, цифри занижено. Ці події викликали обурення в Росії; дата вважається початком Революції 1905 р.
Кришталева ніч (9-10 листопада 1938 р.) – назва першої, керованої націонал-соціалістичною державною владою гітлерівської Німеччини (Третього Рейху), масової акції прямого фізичного насильства та терору щодо євреїв на території Німеччини.
Круглий стіл – форма публічного обговорення чи висвітлення якихось питань, коли учасники висловлюються у визначеному порядку; нарада, обговорення проблем з рівними правами учасників.
Ку-клукс-клан (Невидима Імперія Півдня) – назва декількох расистських та терористичних організацій в США, здебільшого на півдні країни. З цією організацією пов’язують появу поняття Суд Лінча.
Кубинська революція (26 липня 1953 р. – 1 січня 1959 р.) – озброєне повстання опозиційного руху на чолі з Ф. Кастро, яке почалося 26 липня 1953 р. зі штурму казарм Монкада і призвело до повалення диктаторського режиму президента Ф. Батисти на Кубі (1952–1958 рр.) 1 січня 1959 р.
Культ особи – безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.
Культурна революція (1966 – 1976 рр.) – масовий рух, початий вождем КПК М. Цзедуном, спрямований проти вищих представників середнього класу – державних службовців, артистів і вчених, що були знищені, ув’язнені, принижені або вигнані з країни.
Куркуль – зневажлива назва в СРСР заможного селянина чи противника радянської колективізації взагалі, незалежно від майнового стану.