Абсолютна монархія – це форма правління, в якій вся повнота державної, а іноді і духовної влади знаходиться в руках у монарха. Абсолютна монархія відрізняється від обмеженої монархії, в якій влада монарха обмежена або юридично, або Конституцією держави.
Автократія – форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб’єктові. Цей суб’єкт – глава держави – є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб’єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів.
Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється на основі її основного закону (Конституції). Демократична держава повинна визнавати автономію різних областей, особливо областей і округів з різним національним складом населення.
Авторитаризм – режим правління, за якого всю чи більшу частину влади зосереджено в руках однієї особи чи групи осіб. Роль представницьких органів влади, а в окремих випадках – органів місцевого самоврядування, зведено нанівець або занижено. Характерною рисою авторитаризму є застосування репресій і терору. Крайня форма авторитаризму – тоталітаризм.
Аграрне суспільство – поняття, що характеризує стадію доіндустріального розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства – «традиційне суспільство» та «селянське суспільство».
Агресор – за міжнародним правом країна або група країн, пов’язаних договором про військову допомогу, що першою застосовує збройну силу проти іншої держави, здійснюючи тим самим проти неї агресивні дії.
Адміністративно-територіальна одиниця – частина території країни, що має місцеву адміністрацію – управління.
Анархізм – суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення будь-якої державної влади стихійним бунтом мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад).
Англо-бурська війна (11 жовтня 1899 р. – 31 травня 1902 р.) – успішна загарбницька війна Великої Британії (загальні втрати – 22 тис. чол.) проти бурських республік Оранжевої і Трансваалю (військові втрати – близько 8 тис. чол., цивільні – 26 тис. чол.).
Анексія – це насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку. За міжнародним правом анексія – один з видів агресії і спричиняє міжнародно-правову відповідальність.
Антанта – військово-політичне угрупування (військово-політичний блок, союз держав), сформоване напередодні Першої світової війни у 1904 – 1907 роках, основними членами якого були Велика Британія, Французька республіка і Російська імперія.
Антигітлерівська коаліція – воєнно-політичне об’єднання держав, які під час Другої світової війни воювали проти Німеччини, Італії, Японії, та їхніх сателітів, а також на початковому етапі війни: СРСР, Румунії, Болгарії.
Антиглобалізм – загальний термін, що описує політичну позицію людей, що протистоять політиці глобалізації. Прихильники антиглобалізму загалом об’єднані ідеєю протистояння політичній владі транснаціональних корпорацій, таких як СОТ, за рахунок суверенітету держав, що проявляється у вигляді торгових договорів та впливу міжнародних економічних організацій. Цей процес, на їхню думку, шкодить демократії, правам людини, навколишньому середовищу і особливо суспільствам країн, що розвиваються.
Антиімперіалізм – термін, що застосовується до тієї чи іншої форми опозиційного до імперіалізму руху. Антиімперіалізм виступає проти завойовницьких війн, особливо проти завоювань країн та народів з іншою мовою та культурою, що не межують з метрополією.
Антикомінтернівський пакт (25 листопада 1936 р.) – договір, укладений в Берліні між Третім Рейхом (Німеччиною) і Японською імперією з метою боротьби проти Комінтерну.
Антикомунізм – сукупність ідей, ідеологій та політичних доктрин, спрямованих проти комуністичних ідей, ідеології та відповідних політичних течій і методів правління. Хоча термін комунізм має давню історію, сучасний антикомунізм спрямований, в першу чергу, проти політики послідовників марксизму-ленінізму.
Антимонопольне законодавство – сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку.
Антисемітизм – одна з форм національної та релігійної нетолерантності та дискримінації, що виражається у неприязному або ворожому ставленні до євреїв як представників уособленої етнічної та релігійної групи; суспільна або державна ідеологія, або державна політика, спрямована на обмеження політичних та громадських прав євреїв. (залежно від джерела – соціальних груп або держави – поділяється на побутовий, державний та расовий антисемітизм).
Аншлюс Австрії (11-13 березня 1938 р.) – приєднання (об’єднання, анексія) Австрійської республіки до націонал-соціалістичної Німеччини (Третього Рейху) А. Гітлера.
Апартеїд – офіційна політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948 – 1991 років проводили правлячі кола ПАР проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії.
Арабо-ізраїльський конфлікт (Арабо-ізраїльські війни) –протистояння (з початку ХХ століття і до тепер) на Близькому Сході між низкою арабських країн, а також арабськими воєнізованими радикальними угрупуваннями, що підтримуються частиною корінного арабського населення підконтрольних (окупованих) Ізраїлем палестинських територій, з одного боку, та сіоністським рухом, а потім і державою Ізраїль, з іншого.
Арійська раса – у націонал-соціалістичній Німеччині (Третьому Рейху) «раса людей першого сорту», природнім покликанням якої є поширення своєї цивілізації та панування над іншими «меншовартісними» расами і народами.
Армія Андерса – польське збройне формування періоду Другої світової війни.
Армія Крайова – збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни.
Армія Людова – підпільна військова організація, армія Польської робітничої партії в роки Другої світової війни та німецької окупації Польщі.
Асиміляція – процес примусового насадження чи добровільного прийняття певним народом або спільнотою історії, культури і звичаїв іншого народу або спільноти.
Асоціація держав Південно-Східної Азії (1967 р.) – геополітична та економічна міжнародна організація, заснована 8 серпня 1967 р., до якої входять 10 країн-членів і 2 країни-спостерігачі, розташованих в Південно-Східній Азії. Основна мова – англійська. Штаб-квартира: Джакарта (Індонезія).
Атлантична хартія (1941 р.) – спільна декларація президента США Ф. Рузвельта і прем’єр-міністра Великої Британії У. Черчілля від 14 серпня 1941 р. Учасники декларації проголосили в ній «деякі загальні принципи національної політики» своїх країн, а саме: суверенітет, територіальну недоторканність, безпеку й економічне співробітництво країн, прагнення досягти для всіх людей «більш високого рівня життя, економічного розвитку і соціального забезпечення», утворення системи загальної безпеки і роззброєння агресивних країн.
Африканський національний конгрес (АНК) – найстаріша політична організація африканського населення ПАР, головною ціллю якої була ліквідація режиму апартеїду та боротьба за демократичну перебудову суспільства.