У другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Європейський континент значно зміцнив свої економічні та геополітичні позиції в світі. Це стало можливим завдяки старанням таких відомих постатей як В. Черчілль, Р. Шуман, П. Г. Спаак, Ж. Моне,
А. де Гаспер, К. Аденауер, Е. Давіньон та Ж. Л. Делоп. Їх панєвропейські ідеї лягли в основі концепції Європейського Союзу (ЄС), який поєднав у собі ознаки міжнародної організації і держави, проте формально не є ні тим, ні іншим. ЄС також не є суб’єктом міжнародного публічного права (суб’єкти – лише країни-члени ЄС), проте має повноваження на участь в міжнародних відносинах.
Актуальність теми означена особливим місцем в геополітиці, міжнародних відносинах та зовнішніх справах країн сучасного світу європейської інтеграції загалом, та Європейського Союзу зокрема, а також «асоціативним» статусом України щодо ЄС.
Ідея створення аналогії США в Європі («Сполучених штатів Європи») значно актуалізувалася після Другої світової війни. 19 вересня 1946 р. із такою ініціативою виступив В. Черчілль. Як результат, 1949 р. була створена Рада Європи (РЄ).
Неофіційним початком європейської інтеграції вважають 9 травня 1950 р. У цей день міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн («декларація Шумана»). План Р. Шумана було реалізовано 18 квітня 1951 р. – підписано Паризький договір про створення Європейської спільноти вугілля і сталі (ЄСВС), куди увійшли Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція.
23 березня 1957 р. країни-члени ЄСВС уклали «Римські договори»: Договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), Договір про створення Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом).
Упродовж 1968–1969 рр. завершується формування зони вільної торгівлі, митного союзу та спільного ринку (трьох етапів інтеграції) ЄЕС.
У 1979 були проведені перші прямі вибори в Європейський парламент.
7 лютого 1992 р. у Маастрихті підписано Договір про Європейський Союз, який набрав чинності 1 листопада 1993 р. (ЄЕС, ЄСВС, Євроатом – ЄС).
1 червня 1998 р. розпочав роботу Європейський центральний банк.
У 1997 р. між країнами-членами ЄС укладено Шенгенську угоду про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу.
26 лютого 2001 р. підписано Ніццький договір, за яким квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів, зокрема майбутніх членів – країн Центрально-Східної Європи.
1 січня 2002 р. до готівкового обігу введена єдина грошова одиниця ЄС – євро.
17-18 червня 2004 р. на Саміті ЄС у Брюсселі схвалено текст Конституції ЄС, яка, через незгоду з її текстом населення Франції та Нідерландів, на даний час не вступила в дію.
У грудні 2007 р. глави держав і урядів ЄС підписали Лісабонський договір про реформу Європейського Союзу (набув чинності 1 грудня 2009).
З-поміж інститутів ЄС слід виділити наступні (основні): Європейська Рада, Рада Європейського Союзу (Рада Міністрів), Європейська комісія, Європейський парламент, Європейський суд, Палата аудиторів (Рахункова Палата), Європейський Омбудсмен, Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський Банк Реконструкції і Розвитку, Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів.
На початку 1970-х років, паралельно нормативно-правовому та інституційному оформленню, відбувалося розширення: 1 січня 1973 р. членами ЄЕС (з 1992 р. – ЄС) стали Велика Британія, Данія, Ірландія; 1 січня 1981 р. – Греція; 1 січня 1986 р. – Іспанія, Португалія; 1 січня 1995 р. – Фінляндія, Австрія, Швеція; 1 травня 2004 р. – Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія; 1 січня 2007 р. – Болгарія, Румунія (27 членів).
Процедура вступу до Європейського Союзу включає наступні етапи: консультативний (до подання країною заявки про вступ); оцінювальний (між поданням заявки та початком переговорів); переговорний (між відкриттям переговорів про членство до закриття переговорних позицій по розділах aquis); ратифікаційний; імплементацій ний.
Держава, що претендує на членство в ЄС, повинна бути європейською (географічний критерій) та поважати і дотримуватися таких цінностей як верховенство права, визнання основних людських прав і свобод (політичний критерій). Разом з тим, обов’язковими для імплементації країною-кандидаом є Копенгагенські критерії (ухвалені 21-22 червня 1993 р.) та acquis communautaire («Доробок Спільноти»). Поряд із вище окресленими Європейська комісія бере до уваги також й «приховані» критерії членства. Зокрема, держава-кандидат повинна: бути членом Ради Європи; бути учасницею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.; бути членом НАТО (Північноатлантичний Альянс); бути членом СОТ (Світова організація торгівлі); вирішити усі свої територіальні спори з сусідніми країнами.
З моменту свого створення Рада Європи завжди відчувала необхідність надання Європі символи, з яким кожен з її жителів міг би себе ототожнювати. 8 грудня 1955 р. Рада міністрів ЄС затвердила європейський прапор: на синьому тлі вишикувані в коло золоті зірки, що символізує солідарність і гармонію між народами Європи. Число «12» (за кількістю зірок) символізує повноту, досконалість і неподільність. Європейський гімн було ухвалено РЄ у 1972 р., який є прелюдією до “Оди радості” з Дев`ятої симфонії (1823 р.) Бетховена з аранжуванням Герберта фон Караяна. Без слів, універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа. Гаслом ЄС є вислів: «Єдині у розмаїтті», який означає, що завдяки ЄС мешканці європейських країн поєднуються у співпраці заради миру і добробуту, а численні культури, традиції та мови держав Європи є безцінним активом цього континенту. День Європи – 9 травня («декларація Шумана»). Валюта – євро.
У березні 2007 р. Європейський союз та Україна розпочали переговори щодо укладання Угодою про асоціацію. Серед асоціативних вигод для Україні досить актуальними будуть двосторонній діалог на різних рівнях, «тиск» Союзу щодо проведення реформ в країні (вимога Угоди про асоціацію) та фінансова допомога ЄС.
Отже, панєвропейські ідеї ХХ ст. спричинилися до появи та становлення одного з найвпливовіших в світі у політичному та економічному аспектах об’єднання – Європейського Союзу, до якого вже на початку ХХІ ст. може приєднатися й Україна.
А. де Гаспер, К. Аденауер, Е. Давіньон та Ж. Л. Делоп. Їх панєвропейські ідеї лягли в основі концепції Європейського Союзу (ЄС), який поєднав у собі ознаки міжнародної організації і держави, проте формально не є ні тим, ні іншим. ЄС також не є суб’єктом міжнародного публічного права (суб’єкти – лише країни-члени ЄС), проте має повноваження на участь в міжнародних відносинах.
Актуальність теми означена особливим місцем в геополітиці, міжнародних відносинах та зовнішніх справах країн сучасного світу європейської інтеграції загалом, та Європейського Союзу зокрема, а також «асоціативним» статусом України щодо ЄС.
Ідея створення аналогії США в Європі («Сполучених штатів Європи») значно актуалізувалася після Другої світової війни. 19 вересня 1946 р. із такою ініціативою виступив В. Черчілль. Як результат, 1949 р. була створена Рада Європи (РЄ).
Неофіційним початком європейської інтеграції вважають 9 травня 1950 р. У цей день міністр закордонних справ Франції Р. Шуман запропонував створити спільний ринок вугільної і сталеливарної продукції Франції, ФРН та інших західноєвропейських країн («декларація Шумана»). План Р. Шумана було реалізовано 18 квітня 1951 р. – підписано Паризький договір про створення Європейської спільноти вугілля і сталі (ЄСВС), куди увійшли Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція.
23 березня 1957 р. країни-члени ЄСВС уклали «Римські договори»: Договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), Договір про створення Європейського співтовариства з атомної енергетики (Євроатом).
Упродовж 1968–1969 рр. завершується формування зони вільної торгівлі, митного союзу та спільного ринку (трьох етапів інтеграції) ЄЕС.
У 1979 були проведені перші прямі вибори в Європейський парламент.
7 лютого 1992 р. у Маастрихті підписано Договір про Європейський Союз, який набрав чинності 1 листопада 1993 р. (ЄЕС, ЄСВС, Євроатом – ЄС).
1 червня 1998 р. розпочав роботу Європейський центральний банк.
У 1997 р. між країнами-членами ЄС укладено Шенгенську угоду про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу.
26 лютого 2001 р. підписано Ніццький договір, за яким квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів, зокрема майбутніх членів – країн Центрально-Східної Європи.
1 січня 2002 р. до готівкового обігу введена єдина грошова одиниця ЄС – євро.
17-18 червня 2004 р. на Саміті ЄС у Брюсселі схвалено текст Конституції ЄС, яка, через незгоду з її текстом населення Франції та Нідерландів, на даний час не вступила в дію.
У грудні 2007 р. глави держав і урядів ЄС підписали Лісабонський договір про реформу Європейського Союзу (набув чинності 1 грудня 2009).
З-поміж інститутів ЄС слід виділити наступні (основні): Європейська Рада, Рада Європейського Союзу (Рада Міністрів), Європейська комісія, Європейський парламент, Європейський суд, Палата аудиторів (Рахункова Палата), Європейський Омбудсмен, Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський Банк Реконструкції і Розвитку, Економічний і соціальний комітет, Комітет регіонів.
На початку 1970-х років, паралельно нормативно-правовому та інституційному оформленню, відбувалося розширення: 1 січня 1973 р. членами ЄЕС (з 1992 р. – ЄС) стали Велика Британія, Данія, Ірландія; 1 січня 1981 р. – Греція; 1 січня 1986 р. – Іспанія, Португалія; 1 січня 1995 р. – Фінляндія, Австрія, Швеція; 1 травня 2004 р. – Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія, Кіпр, Мальта, Естонія, Литва, Латвія; 1 січня 2007 р. – Болгарія, Румунія (27 членів).
Процедура вступу до Європейського Союзу включає наступні етапи: консультативний (до подання країною заявки про вступ); оцінювальний (між поданням заявки та початком переговорів); переговорний (між відкриттям переговорів про членство до закриття переговорних позицій по розділах aquis); ратифікаційний; імплементацій ний.
Держава, що претендує на членство в ЄС, повинна бути європейською (географічний критерій) та поважати і дотримуватися таких цінностей як верховенство права, визнання основних людських прав і свобод (політичний критерій). Разом з тим, обов’язковими для імплементації країною-кандидаом є Копенгагенські критерії (ухвалені 21-22 червня 1993 р.) та acquis communautaire («Доробок Спільноти»). Поряд із вище окресленими Європейська комісія бере до уваги також й «приховані» критерії членства. Зокрема, держава-кандидат повинна: бути членом Ради Європи; бути учасницею Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.; бути членом НАТО (Північноатлантичний Альянс); бути членом СОТ (Світова організація торгівлі); вирішити усі свої територіальні спори з сусідніми країнами.
З моменту свого створення Рада Європи завжди відчувала необхідність надання Європі символи, з яким кожен з її жителів міг би себе ототожнювати. 8 грудня 1955 р. Рада міністрів ЄС затвердила європейський прапор: на синьому тлі вишикувані в коло золоті зірки, що символізує солідарність і гармонію між народами Європи. Число «12» (за кількістю зірок) символізує повноту, досконалість і неподільність. Європейський гімн було ухвалено РЄ у 1972 р., який є прелюдією до “Оди радості” з Дев`ятої симфонії (1823 р.) Бетховена з аранжуванням Герберта фон Караяна. Без слів, універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа. Гаслом ЄС є вислів: «Єдині у розмаїтті», який означає, що завдяки ЄС мешканці європейських країн поєднуються у співпраці заради миру і добробуту, а численні культури, традиції та мови держав Європи є безцінним активом цього континенту. День Європи – 9 травня («декларація Шумана»). Валюта – євро.
У березні 2007 р. Європейський союз та Україна розпочали переговори щодо укладання Угодою про асоціацію. Серед асоціативних вигод для Україні досить актуальними будуть двосторонній діалог на різних рівнях, «тиск» Союзу щодо проведення реформ в країні (вимога Угоди про асоціацію) та фінансова допомога ЄС.
Отже, панєвропейські ідеї ХХ ст. спричинилися до появи та становлення одного з найвпливовіших в світі у політичному та економічному аспектах об’єднання – Європейського Союзу, до якого вже на початку ХХІ ст. може приєднатися й Україна.
Список використаних джерел
1. Офіційний сайт Представництва Європейського Союзу в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_uk.htm