Я не поклоняюся Будді, але
віддаюся дхармі, його навчанням,
і шаную його як посудину, як
посланця
Буддизм, згідно більшості словників, одна з найбільших та найвпливовіших світових релігій. Разом з тим, оскільки поняття «Бог» певною мірою є «чужим» для буддизму, його, зокрема, можна вважати духовно-етичним шляхом або, як зазначають окремі буддисти, «життєвою філософією».
Необхідність розгляду запропонованої тематики на сучасному етапі розвитку світу вкрай актуальна. По-перше, з кожним днем людство дедалі частіше звертається до релігійно-філософських вчень, у тому числі й буддизму. По-друге, нині у світі близько 360 млн мирян, які сповідують буддизм. І по-третє, буддизм запропонував своєрідну «дорожню карту правильного життя людини», яка, попри різні віросповідання та світоглядні матриці кожного індивідуума планети Земля, залишається актуальною (звісно без врахування самих буддистів) вже більше 2,5 тис. років.
Засновником буддизму є Сіддхартха Гуатама (близько 563–483 рр. до н. е.), який походив із відомого на той час клану царів Шакья (м. Лумбіні, сьогодні Непал). В одній із історій про дитинство майбутнього Будди говориться, що його матері Майі приснилося, ніби до її утроби увійшов білий слон. Сон розтлумачили як знак того, що цариця стане матір’ю великої людини. Через десять місяців Майа дійсно народила сина, який отримав ім’я Сіддхартха («Той, що досягає мети»). Дитина, згідно легенди, відразу ж після народження стала на ноги і сказала: «Небеса – зверху, небеса – внизу», що означало: «Я ідеальний і на небі, і на землі». Місцевий праведник Асита, побачивши дитину, сказав: «Ця дитина стане Буддою, проте я вже надто старий і не доживу до того часу, щоб послухати його повчання». Тоді цар покликав брахманів, щоб ті «визначили» майбутнє принца. Один із них промовив: «Царевич пізнає земні страждання, покине свій дім, відречеться від багатства і стане великим духовним учителем». Щоб пророцтво ніколи не збулося батько до кінця життя заборонив Гуатамі покидати стіни свого дому.
До 29-річного віку Сіддхартха жив в розкоші, вчився військовій та управлінській справі. Цар пишався успіхами сина й переконував себе, що усі пророцтва безпідставні. Проте доля все вирішила по іншому. Згідно переказів, Сіддхартха разом із слугою, таємно від батька кілька разів ходив за стіни свого палацу. Там він побачив скаліченого старістю злидня, побачив хворого, а згодом похорон. Сіддхартха тоді усвідомив, що усі палацові скарби не врятують його від неминучої старості і смерті. Нарешті він зустрів аскета-ценця (садху), який символізував для нього образ, позбавлений страждань. Після довгих роздумів Сіддхартха покинув палац, дружину, дитину і відправився на пошуки учителя (гуру), щоб той наставив його на шлях істинний.
Сіддхартха прожив шість років з садху, звертався до різних гуру за настановами, вів життя строгого аскета (годинами присвячував себе медитаціям та йозі). Усе це виснажило його тіло. Він перебував на межі смерті, але так і не наблизився до мети. Розчарувавшись, Сіддхартха сів біля дерева (баньян, бодхі) на березі ріки Найранджані в околицях Гайі (сьогодні штат Біхар, Індія). Так він просидів медитуючи чотири тижні. У ті дні Сіддхартху, який вже майже досягнув просвітлення (золоте сяйво навколо тіла) побачила місцева жінка Суджата, яка думала, що це дух дерева. Вона сказала: «Великий! Людина ти чи Бог, прийми від мене цю пожертву (в честь народження сина) й досягни тієї мети, до якої ти прагнеш». Поївши Сіддхартха кинув чашу у воду і сказав: «Якщо я зможу знайти істину, то чаша попливе проти течії». Чудо відбулося. Тоді Сіддхартха вирішив сидіти під деревом доки не досягне просвітлення (нірвани). Згідно з переказами, в ті дні він пережив духовне протистояння із демоном Мара, який увесь час спокушав його, переконував зійти з наміченого шляху.
В одну з таких ночей Сіддхардха досягнув просвітлення. Світанок він зустрів вже Буддою («Просвітленим»). Гуатама побачив усе пережите ним в попередніх життях, як мільйони істот постійно народжуються і помирають (карма) подібно до величезного колеса перероджень (самсара) і як можна зупинити це колесо (зупинити переродження людини та досягти просвітлення (нірвани)). Будда тоді ж вирішив, що зможе навчити людей, як прийти до просвітлення.
Під час своєї першої проповіді Будда висунув «Чотири благородні істини», які обґрунтовують доктрину спасіння людини: 1. Усе життя складається із страждань; 2. Причина страждань – жадоба до буття (безмежні бажання людини); 3. Щоб перестати страждати, треба звільнитись від бажань (придушити бажання жити); 4. Кожна людина має можливість для спасіння («Восьмискладовий шлях спасіння»): праведне бачення і погляди, праведні бажання, праведне слово, праведна поведінка, праведний спосіб життя, праведне устремління, праведне мислення, праведне самозаглиблення.
Буддизьке вчення містить три принципи, які відрізняють його від інших релігій: анітья (визнання змінності світу), анатман (відсутність вічної безтілесної душі), духкха (визнання життя як постійного страждання).
Підсумовуючи вищесказане слід зазначити, що історія виникнення буддизму та особистість його засновника Будди (Сіддхартхи Гуатами) овіяна багатьма переказами, легендами, іноді здогадками та припущеннями. До слова, на основі схожих «джерел» формувалися й інші релігійні системи. Будда не вважав себе Богом чи унікальною людиною, а лише зразком або ідеалом для інших. Так, згідно тих же переказів, Будда розповідав історію про людину-ніббута, яка досягла нірвани. Така людина, учив Будда, гідна пожертв. Брахман на знак поваги запропонував Будді священний пиріг, але той відмовився. Брахман засмутився і зніяковів. Він знову запитав, хто ж гідний пожертв. Будда знову розповів про ніббута. «Але хто ж це, як не ти, о Будда, гідний усіх пожертв світу»?! Річ у тому, що Будда, говорячи про людину-ніббута, мав на увазі не конкретну особу, але лише ідеал, за яким можуть йти або прагнуть здобути. Що знайшов він, зможуть знайти й інші. Будда лише допомагає досягти просвітлення, він не є Богом. Істина знаходиться в кожній людині, потрібно лише її віднайти в собі, осягнути, показати та допомогли зрозуміти іншим.
Список використаних джерел
1. Будда // 100 человек, которые изменили ход истории. – 2008. – № 26. – С. 6–13. 2. Лубський В. Релігієзнавство : [підручник] / В. Лубський, В. Теремко, М. Лубська. – К. : «Академвидав», 2006. – 432 с. 3. О’Доннел К. Религии мира / К. О’Доннел. – Харьков, Белгород : «Клуб семейного досуга», 2012. – 191 с. 4. Шугаєва Л. Релігії світу : [навчальний посібник] / Л. Шугаєва. К. : «Академвидав», 2011. – 256 с.