Технічний прогрес – процес безперервного удосконалення засобів виробництва і предметів праці, а також розвитку й впровадження новітньої технології з метою підвищення ефективності виробництва. У сучасних історичних умовах, з посиленням взаємозв’язку науки, техніки і комп’ютеризації виробництва, технічний прогрес набуває дедалі вагомішого змісту і стає, по суті, науково-технічним прогресом, основна мета якого – удосконалення виробничого апарату, техніки і технології, введення нових методів виробництва і організації праці безпосередньо на підприємствах.
Структуру, вектор і темп науково-технічного процесу визначає технологія тогочасної історичної епохи. Але технологія – це завжди більше, ніж фабрики чи технокомплекси, вона включає також технічні прийоми та машини, які можуть бути необхідні або ж необов’язкові для їх застосування. Разом з тим, технологія сама служить собі «живильним середовищем», що надалі сприяє росту кількості та якості технічних засобів чи матеріалів.
Технологічна інновація складається з трьох стадій, зв’язаних разом в цикл, який постійно самооновлюється. По-перше, це творча, матеріалізована ідея. По-друге, її практичне застосування. По-третє, її розповсюдження в суспільстві. У даному випадку варто зазначити, що упродовж ХХ – початку ХХІ ст., якщо порівнювати з попередніми історичними періодами, у декілька разів зменшився час між кожним з трьох етапів даного циклу. У підсумку, прискорений темп винайдення певного технічного винаходу, його експлуатації та розповсюдження у суспільстві ще більше прискорює увесь цикл. Адже нові машини або технології – це не просто продукт, а джерело свіжих творчих ідей. У свою чергу кожна нова технологія чи машина змінює всі існуючі машини і технології, даючи нам можливість поєднувати нові комбінації. Кожна нова комбінація може сама по собі розглядатися як нова супермашина.
Особливе місце в еволюції поступу науково-технічного прогресу посідає винахід друкарства Й. Гутенбергом (1452 р. опублікував першу ґрунтовну книгу – Біблію) та комп’ютеризація усіх сфер суспільного життя (приблизно з 1950-х років). Зокрема, якщо до 1500 р. Європа випускала лише 1000 книг в рік, тоді на початку ХХІ ст. у світі науково-технічна література публікується вже із швидкістю близько 60 млн сторінок в рік. Окрім цього, вже сьогодні, на зламі обох тисячоліть, вершиною технологічного розвитку планети стають ЕОМ. Так комп’ютери та подібні до них машини, поставивши жирну крапку під попередніми технічними досягненнями людства, стали міцною основою та фундаментом для нових, більш інноваційний технологій.
Сьогодні, між другим і третім тисячоліттям, після аналізу технічної історії від початку людства, можна із впевненістю сказати, що науково-технічний прогрес еволюціонує з небаченою досі швидкістю.
Всі ми прокидаємося вранці і розуміємо, що світ, до якого ми звикли, змінився. Все, буквально з кожною секундою, стає зовсім іншим. Кардинальні зміни атакують наш інтелект, а разом з ним і наш світогляд. Мільйони людей охоплені тривогою, яка постійно зростає. Вони не можуть орієнтуватися в навколишньому житті, втрачають здатність інтелектуально управляти подіями, які лавиною сходять на їхні голови. Прискорення змін у вже звичному нам темпі життя в рази затрудняє для пересічних індивідів та цілого суспільства методи та шляхи подолання життєвих проблем.
Люди кажуть, що вовка може вразити інфаркт, якщо простір, на якому він мешкає, раптом звузиться. Адже прискорення змін – це також і психологічний чинник. Зовнішнє прискорення перетворюється на прискорення внутрішнє. «Коли речі починають мінятися зовні, у вас відбувається паралельна зміна усередині», – зазначає К. Райт. Характер цих внутрішніх змін настільки глибокий, що у міру того, як прискорюючий ривок набирає швидкість, він перевірятиме нашу здатність жити в тих рамках, які до сьогодні й визначали людину і суспільство. Зокрема, наприклад, якщо будь-яку людину помістити в абсолютно нове середовище, де їй доведеться миттєво реагувати на безліч абсолютно нових уявлень про час, простір, працю, секс та інші речі, ми побачимо, яка наймовірна розгубленість оволодіє нею. А коли ще й забрати будь-яку надію на повернення в знайому соціальну реальність, розгубленість переросте в депресію. Психологічне оніміння – найважчий синдром сьогодення.
У підсумку, швидка або надмірно швидка еволюція та поступ науково-технологічних змін в суспільстві спричинюється до того, що дедалі більше людей літнього віку стають аутсайдерами, замикаючись в приватному оточенні, обриваючи контакти з швидко рухомим зовні світом, занурюючись у власне суб’єктивне сприйняття часу, в якому вони перебувають до самої смерті. Саме на цьому ґрунті й виникають причини більшості до сьогодні незбагненних конфліктів – між поколіннями, між батьками і дітьми, між чоловіками і дружинами та ін..
Підсумовуючи вищесказане слід зазначити, що створивши щонайпотужнішу техніку людина змінила ритм і перебіг свого життя. І тут раптом всі зрозуміли, що найголовніша біда – зовсім не дефіцит сировини для виробництва, не знищення екологічного середовища. Наукова думка намагається відвести ці катастрофи. Проблема в іншому: психологічні ресурси людини не безмежні. Вже сьогодні, у ХХІ столітті, людство охопив невідомий досі психологічний стан, який по своїй дії можна прирівняти до захворювання. Є у цієї хвороби і своя назва «футурошок» – «шок майбутнього». Людство може загинути не від того, що будуть вичерпані надра землі, вийде з-під контролю атомна енергія або загине понівечена природа. Люди зникнуть через те, що не зуміють подолати психологічних навантажень, які продукує науково-технічний прогрес. Для того, щоб вижити у цих складних умовах, індивід повинен стати таким, що безкінечно адаптується до реалій цього світу, а також знати і вміти набагато більше, чим будь-коли минулі покоління.
Список використаних джерел:
1. Тоффлер Э. Шок будущего : [пер. с англ.] / Э. Тоффлер. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – 557 с.
2.Технічний прогрес [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://slovopedia.org.ua/38/53410/384784.html