Знаю, що вивчати (знати чи розуміти) дисципліну «Історія», як і всі інші «премудрості», накопичені та систематизовані нами, представниками виду Homo sapiens (Людина розумна), упродовж тривалого життєво-історичного циклу (від появи перших первісних людиноподібних мавп і до сьогодні), насправді дуже важко. Поряд із цим, історія оперує надзвичайно великим, проте не завжди загальновизнаним (абсолютно істинним) серед професійних істориків комплексом матеріалів (хронологія, періодизація, факти, події, теорії, думки, оцінки, «якбитологія»…), які у той чи інший історичний період можуть по-різному бути трактовані чи використовуватись у будь-який спосіб (наукою, владою, пересічним землянином…) для задоволення власних меркантильних амбіцій.
Відкрию вам, шановні студенти, маленький секрет – дисципліну «Історія» («Історія України», «Всесвітня історія» тощо) не слід «зубрити». Ні! Це хибний шлях! Адже, щоб знати чи вільно орієнтуватись в «Історії», завченої напам’ять хронології чи сухих фактів буде недостатньо. Річ у тому, що будь-який історичний процес потрібно, насамперед, зрозуміти, або ж іншими словами – використати свою інтелектуальну базу (знання початкової і середньої школи, особистий досвід, власні раціональні задатки) для логічної побудови відповідних причинно-наслідкових зв’язків. Тут слід також зазначити, що знання з «Історії» вам будуть корисними не стільки у повсякденному побуті, а, зокрема, для розвитку вашого логічного мислення-міркування, яке вам у житті завжди знадобиться.
Спробую представити вам кілька тематичних прикладів абстрактно-логічного мислення студентів на базі їхніх залишкових знань із шкільного курсу «Історії». Зауважу, що для ефективного застосування такого підходу слід обов’язково володіти хоча б «достатнім рівнем» знань середньої школи. Отже, почнемо:
Умовна схема:
[Тематична проблема з історії. «Абстрактно-логічне мислення студента»]
- Стрічка часу. «Стрічка часу – це пряма часу, на якій теоретично можна помістити всю історію світу. Час – це якась відносна величина, яку «визначили» самі люди. Адже я живу у тій частині світу, де нещодавно святкували 2018 рік (традиція християн), мусульмани – 1439 рік, євреї – 5779 рік, більша частина китайців – 8-й рік третього 12-річного циклу – рік Земляного Собаки. Отже, я є тут – це сьогодні у 2018 р. Моє вчора – це минуле. Моє завтра – це майбутнє. Такий принцип можна застосувати до всього, що було в історії кожної сім’ї, будь-якого населеного пункту, усіх країн чи материків, планети Земля, цілого всесвіту».
- Хронологічна періодизація історії. «Історичні періоди – умовні проміжки часу, які, оскільки сама природа цього зробити не могла, запропонували вчені. Для цього вони змушені були на щось опиратись, а по інакшому просто ніяк. Основними критеріями такого поділу могли бути, наприклад, клімат чи знаряддя праці людей:
- Клімат – багаторічний режим погоди, що характеризується своєрідними природними факторами, які обумовлюють буття всього на планеті Земля:
- Холод (льодовиковий період): появились великі тварини, які здатні вижити при низьких температурах (фізична сила, запаси жиру, шерстяний покрив); первісна людина змушена шукати «тепле» житло-захист від хижаків (печера, вогонь, підігріте м’ясо, еволюція людського тіла…) і вдосконалювати мисливський промисел (великі списи, гострі кам’яні ножі і наконечники для грубої шкіри тварин, загінний метод полювання…); зросла роль чоловіка (тільки вони могли здобувати їжу під час полювання); зародження духовної культури (сімейні поховання в печерах, культ печерного ведмедя, перші релігійні уявлення…).
- Тепло (потепління): люди вийшли з печер та почали будувати власні житла (з дерева, каміння і глини); мінімалізм фауни (вимирання великих тварин, поява малих…) і флори (нові види рослин, які можна споживати в їжу; поява землеробства і скотарства; еволюція людського тіла…); винайдення лука і стріл (щоб вполювати дрібну здобич, яка швидко рухається); гендерна рівність (жінки-землероби здобували їжу для сім’ї на рівні з чоловіками).
- Знаряддя праці: кам’яний вік (основний матеріал – камінь, а ще дерево і кістки); мідно-кам’яний вік (оскільки мідь є м’яким металом, то поряд використовували камінь, дерево і кістки); бронзовий вік (основний матеріал – бронза, ще були камінь і дерево); залізна доба (залізні вироби)».
- Людське суспільство. «Наскільки я розумію – це якась група людей, об’єднаних характерними для них відносинами. Ймовірно першими типами суспільства були первісні сім’я, рід та плем’я. Адже їх членів, як нас сьогодні, пов’язували спільне походження, мова, віра і звичаї. Оскільки кожна людина мала своєрідні інтелект та фізичну тілобудову (згодом походження), це визначало її можливі пріоритети в житті: вождь, аристократ, воїн, духовний наставник, дипломат, слуга, раб… У такий спосіб люди (схожі за певними ознаками) добровільно-примусово формували різні соціальні групи (стани, класи, касти…), відносини між якими точно регулюються, і скоріш за все – це якісь правові норми (звичаєве право, табу, нормативне право…)».
- Держава. «Це, на перший погляд, щось наче дуже складне для мого розуміння. Проте, якщо глянути ще ближче, тоді це, як і суспільство, також якесь об’єднання людей, які чомусь вирішили відмежувати себе кордонами від подібних собі. Цікаво, а чому? Можливо причина, як завжди, в природних ресурсах певної території чи особистих (власних) багатствах її творців, захистом яких саме держава повинна була піклуватись? Кожна держава – це ніби один з унікальних підкласів (сегментів) світового суспільства, де, як і у моїй Україні, є національно-свідомі громадяни, своє законодавство (Конституція, Декларація, кодекс, закон…), органи влади (монарх, диктатор, генеральний секретар, президент, парламент, уряд, суд…), політичний і адміністративно-територіальний лад (унітарна чи федеративна держава, імперія)».
- Внутрішня та зовнішня політика держави. «Якщо політика – це один із засобів досягнення влади, тоді внутрішня політика – це дії чи бездіяльність представників державної влади, самообраної (монарх-диктатор – тоталітарно-авторитарний стиль правління) або вибраної під час народного волевиявлення (президент-парламент – частіше демократичний стиль), щодо різних сфер життєдіяльності громадян своєї держави; у випадку із зовнішньою політикою – це відповідні дії влади щодо інших держав (агресивні (війна), договірна співпраця (дипломатія))».
- Революція. «Наскільки мені відомо – це кардинальні зміни будь-де, дуже часто в певній державі. Основною силою, ймовірно, виступатимуть самі громадяни цієї країни, які не підтримують внутрішню чи зовнішню політику влади. Підсумок – це перемога однієї із сторін, що може спровокувати зміну державного устрою».
- Громадянська війна. «Громадянин – людина певної країни. Тобто – це війна між громадянами якоїсь країни. Які ж причини спонукали громадян до війни між собою всередині країни? Це може бути раптова зміна (державний чи військовий переворот, революція, бунт, повстання) чи боротьба за владу, протиріччя на ґрунті етнічної приналежності».
…
Щиро вдячний шановному читачеві (зокрема студентам Гусятинського коледжу) за ту увагу, яку ви приділили моїм суб’єктивним порадам-роздумам. Сподіваюсь на те, що вам буде імпонувати схожий підхід до вивчення дисципліни «Історія». Хочу зазначити, що подані вище приклади не є вичерпними чи абсолютними. Проте ті студенти, які умітимуть своїми словами, послуговуючись власним інтелектом й абстрактно-логічним мисленням, системно охарактеризувати виділені вище історичні поняття (терміни) і процеси, також зможуть, без жодної спеціальної підготовки, будувати ймовірні сценарії розвитку практично будь-яких історичних подій з нашого цікавого минулого, сучасного сьогодення та, сподіваюсь, революційного майбутнього.